RELACJA PROF. O. INIUTOCHKINA

Raport z udziału w programie Erasmus+ w Akademii Teatralnej im. Zelwerowicza, Filia w Białymstoku – prof. Oleksandr Iniutochkin, profesor Wydziału Aktorstwa i Reżyserii Teatru Animacji Charkowskiego Narodowego Uniwersytetu Artystycznego im. I.P. Kotlarewskiego

Mobilność Erasmus + w białostockiej Akademii zaplanowano na styczeń 2022 r., ale z powodu ograniczeń pandemicznych została ona przełożona. Z początkiem wojny, dzięki niesamowitej energii Pani Pauliny Matusiak, Władze Akademii zintensyfikowały starania o realizację mobilności i 4 kwietnia 2022 r. udało się rozpocząć warsztat mający na celu zapoznanie studentów z unikalną formą ukraińskiego teatru lalek – wertepem.

W działania było zaangażowanych jedenastu studentów I roku: sześciu aktorów, dwóch reżyserów i trzech technologów teatru lalek. Celem zajęć była praca nad bożonarodzeniową częścią spektaklu. Pierwsze spotkanie poświęcone było zaznajomieniu  studentów z historią wertepu, specyfiką przestrzeni scenicznej, projektowaniem lalek (motinek), tematem dramatu, charakterystyką postaci.

Studenci technologii teatru lalek otrzymali zadanie stworzenia lalek do spektaklu, uwzględniając własną wizję bohaterów, a reżyserzy zajęli się kwestiami organizacyjnymi. Po zapoznaniu się z tekstem, dokonano podziału ról, z uwzględnieniem potrzeb studentów. Należy dodać, że przed rozpoczęciem warsztatów, dział techniczny Akademii wykonał doskonałą szopkę. Serdeczne podziękowania należą się Panu Mariuszowi Doroszko.

Do pracy ze studentami dołączyła dr hab. Bożena Bojaryn-Przybyła, pedagog śpiewu, pod kierunkiem której uczniowie opanowali materiał wokalny spektaklu (a cappella). Studenci musieli włożyć dużo wysiłku w opanowanie języka sztuki, która była wystawiana w języku oryginalnym (ukraińskim). Stale dokonywano korekty wymowy. Najtrudniejsze okazało się opanowanie techniki lalkarskiej oraz poszukiwanie indywidualnej ruchowej interpretacji postaci.

Studenci pracowali pilnie, z zainteresowaniem. Ze względów technicznych nie udało się stworzyć scen z lalkami cieniowymi, ale generalnie prace związane z zapoznaniem polskich studentów z ukraińską narodową formą teatru lalek – wertepem były owocne i powinny przyczynić się do metodologicznego, a także twórczego zbliżenia obu uczelni lalkarskich, w Białymstoku i Charkowie.

Drugą część mobilności Erasmus+ stanowiły działania szkoleniowe. Część szkoleniowa składała się z ciekawego i bogatego planu uczęszczania na zajęcia wykładowców.

Z podziwem obserwowałem twórczą magię prof. Marty Rau na Podstawach sztuki animacji oraz demokratyczną manierę niezwykle klarownych zajęć prof. Wiesława Czołpińskiego. Praca na zajęciach budowy lalek dr Martyny Stepan-Dworakowskiej zwróciła uwagę stopniowym zwiększaniem trudności zadań, co pozwala niemal perfekcyjnie opanować niezwykle skomplikowaną budowę lalki. Gra aktora w masce, której jeszcze nie ma w programie naszego wydziału, w białostockiej Akademii jest ciekawie i twórczo prowadzona przez dr Michała Jarmoszuka. Klasyczne techniki lalkowe są gruntownie badane przez studentów pod kierunkiem doświadczonych nauczycieli, dr Jacka Doilidko i dr Łucji Grzeszczyk. Osobne zajęcia poświęcone są teatrowi cieni. Sala, w której prowadzone są zajęcia, wyposażona jest w  liczne światła i ekrany, a ich wykorzystania w etiudach uczy dr Magdalena Kiszko-Dojlidko.

Pewne paralele można wyciągnąć oglądając teatr ożywionej formy prowadzony przez dr Agnieszkę Makowską. Chociaż zasady, podejście, prawa są prawie takie same, w naszym (ukraińskim) programie zajęcia koncentrują się na ożywieniu przedmiotu, a polscy koledzy posługują się szerszym wachlarzem podejścia do animacji.

Nieograniczoną przestrzeń twórczą oferują zajęcia współczesnych technik lalkowych, co zachęca uczniów do korzystania w swoich poszukiwaniach z szerokiego wachlarza pomocy technicznych (technologia komputerowa, nowoczesne materiały itp.). Dr Paula Czarnecka w bardzo interesujący sposób eksponuje wszystkie te możliwości. Natomiast „Lalki przed kamerą” dr Bernardy Bieleni uważam za bardzo przydatne i owocne zajęcia. Z zazdrością oglądałem niezwykle ciekawe, choć krótkie filmy animowane  studentów, obserwowałem proces tworzenia scenariusza, omawiając metodę procesu filmowania.

Z Dziekanem dr Arturem Dwulitem odbyliśmy konstruktywną rozmowę na temat programu studiów, a także systemu egzaminów wstępnych, który różni się od naszego i zasługuje na wnikliwe przestudiowanie.

Bardzo ważne okazało się także spotkanie z prof. Markiem Waszkielem. Profesor Waszkiel zauważył, iż w rozumieniu UNESCO, pojęcie „dziedzictwo kulturowe” obejmuje tradycje dziedziczone po przodkach i przekazane potomkom, tradycje obejmujące sztuki sceniczne, a w szczególności sztukę teatru lalek. Ze względu na tę cechę sztuk scenicznych i jej powiązanie z teatrem lalek, Komisja Dziedzictwa UNIMA opracowała kwestionariusz, którego celem jest stworzenie przewodnika po tradycjach teatru lalek, które są lub mogą być uważane za dziedzictwo.

Profesor Waszkiel zachęcił mnie do wypełnienia ankiety UNIMA z propozycją włączenia ukraińskiego wertepu jako modelu dziedzictwa kulturowego narodu ukraińskiego. Zgłoszenie opracowane przez Charkowski Narodowy Uniwersytet Artystyczny im. IP Kotlarewskiego zostało przesłane do Sekretariatu UNIMA.

Podsumowując, obie części mobilności zostały przygotowane i przeprowadzone na wysokim poziomie organizacyjnym oraz merytorycznym i potwierdziły, iż białostocka akademia to prawdziwa stolica lalkarstwa.

_________________________

про участь у програмі Erasmus+ на базі театральніоі академіі імені О. Зельверовича, філііалі в м. Білосток професора кафедри майстерності актора та режисури театру анімації Харківського національного університету мистецтв імені І.П. Котляревського Інюточкіна О. О.

Програму Erasmus+ по Вертепу в Білостоцькій академіі було заплановано на січень 2022 року, але з причини пандемічних обмежень, іі було відтерміновано. С початком війни, дякуючи неімовірній енергії пані Пауліни Матусяк, керівництво академіі активізувало зусилля з реалізаціі програми і з 4 квітня 2022 року почався курс знайомства студентів академіі з унікальною формою театра ляльок України -українським ВЕРТЕПОМ. До програми залучили студентів першого року навчання у кількості одинадцяти осіб: шестьох акторів, двох режисерів і трьох технологів театру ляльок. Метою занять була робота над різдвяною частиною вистави. Першу зустріч присвятили знайомству з історією виникнення вертепу, особливостями архітектури сценічного простору, конструкцією ляльок, тематикою драматургіі, характеристиками персонажів. Студенти технологи отримали завдання створити ляльок до вистави, додавши своє бачення дійових осіб, а режисери взяли на себе організаційні питання. Після знайомства з текстом відбулося призначення на ролі з урахуванням бажань студентів. Треба додати, що до початку занять технічною частиною академіі було виготовлено досконалий вертеп. Щіра подяка пану Маріушу Дорошко. До роботи зі студентами долучилась викладач зі співу пани Божена Боярин-Пшибила, під керівництвом якоі студенти освоїли весь матеріал вокальної (а капелла) складової вистави. Багато зусиль довелося прикласти мові вистави, адже вона мала виконуватись мовою оригіналу. Постійно проводилась корекція вимови. Найбільш складною виявилося опанування технікою ляльководіння, пошуки індивідуальної пластичної артикуляції тексту персонажів. Студенти працювали сумлінно, були зацікавлені. З технічних причин не вдалося доторкнутись до сцен з тіньовими ляльками, але вцілому робота з ознайомлення польських студентів з українською національною формою театру ляльок Вертепом була плідною і має посприяти методологічному і творчому зближенню театральних лялькових шкіл Польщі і України, Білостока і Харкова.

Другою складовою програми Erasmus+ були заходи з підвищення кваліфікації. Учбова частина академіі склала дуже цікавий і насичений план відвідування занять ведучих викладачів. Я з захопленням спостерігав за творчою магією професора Марти Рау з основ мистецтва анімації, за демократичною манерою надзвичайно змістовних занять професора Вєслава Чолпінського. Робота в класі маріонетки доктора Мартіни Степан-Двораковськоі привернула увагу поступовим ускладненням завдань з техніки ляльководіння, яке дозволяє майже досконало оволодіти надзвичайно складною лялькою. Гра актора в масці, якої поки ще не має в програмі нашої кафедри, в Білостоцькій академіі цікаво і дуже продуктивно веде доктор Міхал Ярмошук. Класичні системи ляльок у великому обсязі вивчаються студентами під керівництвом досвідчених викладачів, доктора Яцека Дойлідко і доктора Люціі Гшешчук. Окремий курс присвячено театру тіні. Аудиторія цього курса насичена великою кількістю світлових приладів, екранів, використовувати яки в своїх етюдах вчить доктор Магдалена Кішко-Дойлідко. Деякі паралелі можно провести, спостерігаючи курс театра оживленої форми, під керівництвом доктора Агнєшкі Маковськоі. В нашій програмі цей курс сконцентровано на оживлені предмета, а у польських колег коло анімантів значно ширше, хоча принципи, підходи , закони майже не відрізняються. Безмежну творчу територію охоплює курс сучасних лялькових технік, який стимулює студентів до використання у своїх пошуках широкого спектру технічних досягнень (комп’ютерні технології , сучасні матеріали, тощо). Всі ці безмежні можливості дуже цікаво доводить доктор Павла Чарнецька. Дуже корисним, перспективним курсом я вважаю курс «ляльки перед камерою» доктора Бернарди Беленя. З заздрістю дивився я, хоча і на коротеньки, але надзвичайно цікаві студентські мультфільми, спостерігав процес створення сценарію, обговорення тактики знімального процесу. З деканом доктором Артуром Двулітом відбулася змістовна розмова щодо системи вступних іспитів, яка відрізняється від нашої і заслуговує на ретельне вивчення. Дуже важливою була зустріч з професором Мареком Вашкєлем. Він повідомив, що за даними ЮНЕСКО зміст терміну «культурна спадщина» включає традиції , успадковані від наших предків і передані нащадкам, традиції, до яких включено сценічне мистецтво, і, окремо, мистецтво театру ляльок. Враховуючи таку характеристику сценічного мистецтва та пов’язуючи її з театром ляльок, комісія UNIMA зі спадщини розробила анкету, з метою створення довідника традицій театру ляльок, які є або вважаються спадщиною. Професор Вашкєль запропонував мені заповнити анкету UNIMA, з пропозицією включення до довідника Українського вертепу, як зразка культурної спадщини українського народу. Анкету від імені Харківського національного університету мистецтв імені І. П. Котляревського заповнено і надіслано у секретаріат UNIMA.

В цілому обидві програми було підготовлено і проведено на високому організаційному і людському рівні і підтвердило , що Білостоцька академія лялькового мистецтва справжня столиця лялькарів.